last magazine imagelast magazine image
Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
 
Главная Список экспертов Новеллы исполнительного производства (часть первая)

Новеллы исполнительного производства (часть первая)

Чи зміниться на краще ситуація з виконанням судових рішень в Україні у зв’язку із запровадженням інституту приватних виконавців та черговим викладенням у новій редакції закону «Про виконавче провадження»? 

Верховною Радою України 07.10.2015 прийнято в першому читанні за основу закон № 2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», який запроваджує в Україні інститут приватних виконавців, які поряд із державними виконавцями будуть здійснювати примусове виконання певної категорії рішень судів та інших органів, та закон № 2507а «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень у новій редакції.

Метою прийняття вказаних законів є реформування системи виконання рішень судів та інших органів (далі – рішень), підвищення ефективності діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, а також забезпечення ефективності виконавчого провадження, своєчасного та повного виконання рішень.

Чи зможе прийняття вказаних законів не лише покращити, а підняти на новий, дійсно ефективний рівень стан виконання судових рішень в державі? Відповідь на це криється в самих законах. Спробую їх проаналізувати та визначити їх позитивні сторони і недоліки. Почну із закону № 2507а «Про виконавче провадження», оскільки саме цей закон визначає умови і порядок виконання рішень, тобто надає відповідну «зброю» виконавцям, і від того, наскільки вона ефективна, в більшій мірі залежить можливість виконання покладених на них завдань.

Частина І

Преамбула закону № 2507а, як і діючого Закону, встановлює, що цей Закон визначає умови і порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Однак, закон № 2507а, на відмінну від діючого Закону, взагалі не передбачає можливість добровільного виконання рішення. Нагадаю, що ст. 25 діючого Закону встановлює, що постановою про відкриття виконавчого провадження виконавець надає боржнику строк для самостійного виконання рішення і лише після закінчення цього строку, у разі невиконання рішення боржником, виконавець застосовує заходи примусового виконання, при цьому з боржника за невиконання рішення стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. Закон № 2507а взагалі не передбачає надання боржнику строку на добровільне чи самостійне виконання рішення. Примусове виконання рішення починається одразу з дня відкриття виконавчого провадження (ст. 26), після чого на боржника автоматично покладається додатковий обов’язок по сплаті виконавчого збору або винагороди приватному виконавцю, які стягуються за рахунок коштів чи майна боржника. Дане положення законопроекту, на думку його авторів, має стимулювати боржників виконувати судові рішення одразу після набрання ними чинності не допускаючи їх до примусового виконання. При цьому, закон надає строк протягом десяти робочих днів для виконання боржником рішення немайнового характеру (ч. 6 ст. 26 закону № 2507а). 

На мій погляд, питання надання чи ненадання боржнику строку для добровільного виконання рішення є доволі спірним. Не надання боржнику строку для добровільного виконання може взагалі знищити в добросовісного боржника намір на самостійне виконання рішення. Всі розуміємо людську природу на кшталт «доки півень не клюне…». На даний час в практиці виконання існує безліч випадків, коли боржники починають виконувати рішення лише після отримання постанови виконавця про відкриття виконавчого провадження і роблять це саме в строк наданий для самостійного/добровільного виконання. Це здійснюється з однією метою – уникнення додаткових фінансових витрат у вигляді сплати/стягнення виконавчого збору. Що ж може відбуватися на практиці після прийняття вказаного закону у запропонованій редакції?

Приклад: рішення набрало законної сили і в цей же день стягувач отримав виконавчий документ, який вже на наступний день подав виконавцю для виконання, при цьому такі дії стягувача абсолютно законні і більшість стягувачів так і робить. Виконавець в цей же день чи на протязі трьох днів виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. У цьому випадку навіть добросовісний боржник за наявності бажання виконати рішення суду просто не встигне це зробити фізично через відсутність відповідного часу. А в подальшому у нього навіть не залишиться бажання сприяти виконанню рішення чи виконати його особисто, адже в будь-якому випадку з нього тепер додатково стягнуть виконавчий збір або винагороду приватного виконавця. А як бути, якщо добросовісний боржник має бажання виконати рішення, однак не має коштів але володіє майном за рахунок продажу якого може погасити заборгованість? Закон № 2507а також не надає такому боржнику ні часу, ні шансу на можливість добровільного виконання рішення шляхом продажу належного майна і погашення боргу. Така процедура  порушує права й боржника, майно якого вже арештовано з метою забезпечення позовних вимог ще на стадії розгляду справи в суді, однак у якого не має коштів для виконання рішення і який сам готовий віддати арештоване майно з метою добросовісного виконання ним рішення суду.  

У процесі виконання можливо ставити перед судом питання відстрочки чи розстрочки виконання, однак це не врятує добросовісного боржника, адже виконавче провадження вже відкрито і боржник апріорі, з дня відкриття провадження, має нести додаткові й по-суті беззаперечні фінансові витрати на виконавчий збір або винагороду приватного виконавця. До речі, ст. 27 діючого Закону надає право боржнику за погодженням з виконавцем у строк для добровільного виконання реалізувати належне йому майно в рахунок повного чи часткового погашення боргу.

Вважаю, що надання боржнику строку для добровільного виконання є, хоч і маленьким, але все ж стимулом до виконання покладеного на нього судом обов’язку, особливо для добросовісного боржника. Фактичне скасування можливості добровільного виконання рішення з одночасним покладенням на боржника додаткових фінансових витрат може викликати зворотній ефект, адже знищується хоч якийсь наявний стимул для добровільного виконання рішення. Крім того, дана ситуація значно погіршує стан найчисельнішої на сьогодні категорії боржників – звичайних громадян, особливо, тих, які є найбільш соціально незахищеними. При цьому, автори законопроекту не врахували й можливість часткового виконання рішення. Якщо добросовісний боржник на сьогодні, виходячи із власних фінансових можливостей, зацікавлений та згоден хоч частково погасити заборгованість за рішенням, то після прийняття закону в запропонованій редакції у нього такий інтерес взагалі зникне. На мою думку, фактичне скасування положення щодо надання боржнику строку на добровільне виконання в першу чергу значно шкодить інтересам саме добросовісних боржників, які мають намір виконати рішення повністю або хоча б частково. В  той же час, скасування положення щодо надання строку на добровільне виконання ніяким чином не завадить боржникам, які мають намір ухилятися від виконання рішення. 

Як я зазначав вище, питання надання чи не надання боржнику строку для добровільного виконання є доволі спірним і для визначення правильної позиції необхідно провести, мабуть, не одну дискусію для врахування всіх існуючих плюсів та мінусів такої позиції. Але це питання необхідно вирішувати вже негайно, бо по суті воно є одним із концептуальних для подальшого розгляду та прийняття закону № 2507а. Якщо «переможе» варіант виконання без надання строку для добровільного виконання, то з преамбули законопроекту слід виключити позицію щодо добровільного виконання рішень. У разі, якщо все ж «переможе» варіант надання боржнику строку для добровільного виконання, в закон необхідно вносити відповідні зміни. При цьому, слід також переглянути оплату роботи приватного виконавця, встановивши, що за відкриття виконавчого провадження та вручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження стягувач сплачує приватному виконавцю відповідну суму саме за надання цих послуг, а вже у разі невиконання боржником рішення в добровільному порядку приватний виконавець отримує винагороду за примусове виконання рішення.

Одразу спростую позицію можливих скептиків, які вважають, що боржнику не слід надавати строк для добровільного виконання, оскільки саме в цей строк боржник може позбутися належного йому майна, що призведе до неможливості виконання рішення. По-перше: якщо судом не накладено арешт з метою забезпечення позову на майно відповідача ще на стадії судового розгляду, то потенційний боржник – відповідач має безліч можливостей позбутися власного майна ще до набрання судовим рішенням законної сили, що на практиці й відбувається. По-друге: при відкритті виконавчого провадження виконавець, за певних умов (ч. 7 ст. 26 закону № 2507а), має право накласти арешт на майно боржника та заборонити його відчуження.  По-третє: звичайний арешт майна боржника чи на стадії судового розгляду, чи у виконавчому провадженні, позбавляє боржника можливості відчуження лише певної категорії майна: нерухомості, транспортних засобів, морських, річкових, повітряних суден, сільськогосподарської техніки, тобто майна, право власності на яке має бути зареєстровано у встановленому порядку і у відповідних реєстрах. В той же час, такий арешт не позбавляє боржника можливості відчужити інше майно, яке не підлягає реєстрації. Наприклад: арешт накладено на будинок – боржник не зможе відчужити лише сам будинок, однак має безліч можливостей позбутися майна, яке знаходиться в цьому будинку і може коштувати навіть дорожче самого будинку: антикварні речі, високохудожні мистецькі твори, картини, дорогі меблі, ювелірні вироби, побутову техніку та інше технічне обладнання тощо. Для того, щоб не дати можливості боржнику відчужити таке майно необхідно здійснити опис та арешт цього майна ще на стадії судового розгляду або при відкритті виконавчого провадження. Тільки в тому випадку, коли виконавець опише майно склавши про це відповідний акт, визначить особу відповідальну за його зберігання, яка несе кримінальну відповідальність за зберігання описаного та арештованого майна, буде забезпечена можливість реального збереження майна, на яке накладено арешт. Отже, надання боржнику строку для добровільного виконання ніяких чином не сприятиме можливості відчуження боржником майна, за рахунок якого можливо виконати рішення. 

До речі, закон № 2507а, як і діючий Закон, не передбачає здійснення опису майна боржника при відкритті виконавчого провадження, хоча попередня редакція закону «Про виконавче провадження» таку виконавчу дію дозволяла вчиняти за умови, якщо стягувач авансує витрати на проведення таких дій. Вважаю, що слід повернути можливість здійснення опису майна боржника при відкритті виконавчого провадження, оскільки винесення постанови про арешт майна боржника і опис майна боржника з одночасним накладенням арешту є різними виконавчими діями.

Если Вы где-либо заметили ошибку, выделите ее и нажмитеCtrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции
Комментариев (8) Оставьте Ваш комментарий
Поля, отмеченные * - обязательные для заполнения.
Осталось 500 символов
Введите число, изображенное
на картинке: *
 
Obur 11.11.15 | 14:32
Не помешает еще внести законопроект "О частных су дах" на украине, как альтернатива коррумпированным продажным государственным судебным инстанциям!
Антаресу 28.10.15 | 10:59
Поменяли что-то?
"Антарес" ® 27.10.15 | 00:21
Все я понял о чем Вы. Тут есть две категории юристов. 1. Это те, кто читают только вступившие в силу документы и принимают их "как есть". 2. Те, кто пытается принимать участие и что-то поменять в процессе.
Александр "85" 27.10.15 | 00:14
Антарес, я о том, что надо сначала редакцию закона до ума довести, а потом его принимать. Поэтому никак не преждевременно его сейчас анализировать. Надо во-время устранить проблемы, а в законе их достаточно много, даже еще больше чем в нынешнем. В предлагаемой редакции этот закон принимать нельзя, я даже в шоке что его пропустили к принятию. Может кому-то это очень надо?
"Антарес" ® 26.10.15 | 22:56
Александр "85"! Так а в чем конкретно Вы не согласны? ) Смотрите! Автор обратил внимание на ИС в проекте закона, который принят только в первом чтении!. Я же напомнил о ч. 2 статьи 28 ЗУ "Про ИП" "Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом." Шикарная" норма!!! А теперь еще хуже, как я понимаю!
Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге?

Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге Украины?

  1. Возможность максимально ярко представить уникальность своей компании или себя;
  2. Собственную веб-страницу без дополнительных затрат на хостинг;
  3. Шанс заявить о себе или расширить свое присутствие в Интернет-пространстве;
  4. Возможность лаконично, четко и без лишних слов спозиционировать свои услуги;
  5. Инновационный инструмент коммуникации с Вашими потенциальными клиентами.
КАЛЕНДАРЬ ЮРИСТА
Опрос