last magazine imagelast magazine image
Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
 
Главная Список экспертов Новеллы исполнительного производства (часть третья)

Новеллы исполнительного производства (часть третья)

Частина І

Частина ІІ

Частина ІІІ

Якщо у діючому Законі є поняття «відмова у відкритті виконавчого провадження», то законопроектом його замінили на «повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу». Діючий Закон (ст. 26) встановлює 9 підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, нова редакція закону (ст. 4) встановлює 4 підстави для обов’язкового «повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу», з яких 2 підстави «нові». Так, у законі згідно «нових» підстав виконавчий документ повертається без прийняття до виконання в разі, коли: «виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання» та «виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем».

Закон № 2507а визначає, що виконавчий документ також повертається без прийняття до виконання в разі, коли «рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили». Така норма не дозволяє приймати до виконання виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яке не набрало законної сили, однак яке допущено до негайного виконання.

На мій погляд, до визначених законом № 2507а підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання не включені й інші підстави, які логічно випливають із змісту відповідних норм цього закону, зокрема такі, як «пропуск встановленого строку пред’явлення документів до виконання» (ст. 12 закону); «неподання виконавчого документа, передбаченого цим Законом, або неподання заяви про примусове виконання рішення» (ч. 1 ст. 26 закону); «неподання із заявою про примусове виконання рішення квитанції про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільнений від сплати авансового внеску згідно ч. 2 ст. 26 цього Закону» (ч. 2 ст. 26 закону); «пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не за місцем виконання рішення» (ст. 24 закону);  «пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби  не за підвідомчістю» (ст. та 25 закону); якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення.

Також доцільно передбачити таке повернення виконавчого документа у разі, якщо відносно боржника порушена справа про визнання його банкрутом. По-перше: такий факт не проблема встановити через відкритий доступ до відповідного реєстру. По-друге: відносно такого боржника виконавець, згідно вимог законодавства, не вправі вчиняти будь-які виконавчі дії, а саме провадження підлягає обов’язковому зупиненню (п. 4 ч. 1 ст. 34 закону). Якщо цього не зробити, виконавець буде змушений відкрити провадження відносно боржника-банкрута, потім, не вчиняючи заходів виконання, його зупинити, внаслідок цей виконавчий документ у виконавця «зависне мертвим вантажем» без подальшого руху до настання наслідків розгляду справи про банкрутство.

До речі, переважна більшість з вищевказаних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені діючим Законом, а не відображення їх у новій редакції закону є просто алогічним. Не зазначення вищевказаних підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у новій редакції закону на практиці створить суттєві проблеми вже на стадії прийняття виконавцем рішення щодо відкриття виконавчого провадження чи відмови у цьому.

Якщо ч. 4 ст. 4 встановлює підстави обов’язкові для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, то ч. 5 цієї статті визначає підстави, які надають приватному виконавцю право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Зупинюсь на них окремо.

Перша підстава: «1) коли на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості з фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі становить понад 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, які перебувають на виконанні у приватного виконавця». Суть даної підстави зрозуміла – намагання створити умови, при яких приватний виконавець буде працювати не на шкоду собі із обмеженням доступу до нього «малодохідних» виконавчих проваджень. Тут у мене виникає питання, а чи не буде зловживати приватний виконавець цією нормою і «відфутболювати» нецікаві для доходу виконавчі документи, адже проконтролювати наявність вказаної умови фактично не можливо, да і хто цим буде займатися… До того ж, із вказаної норми випливає, що виконавець може не прийняти виконавчий документ з виконання будь-якого рішення, а не конкретно визначеної категорії рішень, зокрема тих, про які йдеться у цій підставі. 

Друга підстава: «2) у разі відмови стягувача здійснити авансування витрат виконавчого провадження, крім випадків, коли відповідно до цього Закону сплата авансового внеску не є обов’язковою». Вважаю, що дана підстава «заблукала» і зовсім випадково опинилася в цій статті. По-перше: закон не покладає на стягувача обов’язок при подачі виконавчого документа на виконання здійснювати авансування витрат виконавчого провадження, ст. 26 закону передбачає додання до заяви про примусове виконання рішення квитанції про сплату авансового внеску, однак сплата авансового внеску і авансування витрат виконавчого провадження у даному законі мають різне змістовне навантаження і не є тотожними. По друге: відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 37 закону не здійснення авансування витрат виконавчого провадження, авансування яких передбачено цим Законом, вже є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу на стадії здійснення виконавчого провадження.

Третя підстава: «3) в інших випадках, передбачених законом». Складно уявити, що якимось іншим законом, окрім закону «Про виконавче провадження», будуть встановлені інші випадки, за наявності яких приватний виконавець буде мати право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання стягувачу. Зважаючи на викладене, пункти 2 та 3 ч. 4 ст. 4 закону слід виключити.

Ст. 4 містить, на мою думку, ще декілька недоліків. Одним з недоліків є те, що належним чином не визначено механізм повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Ч. 4 ст. 4 лише зазначає, що «Виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання стягувачу протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, в разі коли…». Разом з тим, ч. 1 ст. 28 містить положення, згідно якого повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання надсилається рекомендованим листом. З цього роблю висновки, що рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу приймається виконавцем у формі повідомлення. Зважаючи, що таке повернення виконавчого документа є процесуальною дією, яка має бути належним чином зафіксована та оформлена саме процесуальним документом, який в подальшому може бути оскаржений, доволі дивним є пропозиція оформити цю дію у вигляді повідомлення. Нагадаю, згідно діючого Закону про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавець виносить постанову. Крім того, в ч. 4 ст. 4 вказано, що виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби, що є не правильно, оскільки насправді рішення про повернення приймається не органом ДВС, а виключно особисто державним виконавцем.

Також вважаю, що ст. 4 закону доцільно все ж розділити на дві окремі статті, якими окремо врегулювати вимоги до виконавчого документу та підстави і порядок повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу (відмови у відкритті виконавчого провадження), які відредагувати із врахуванням наведених вище пропозицій.

Особисто у мене склалося враження, що автори, які формували ст. 4 закону, при її написанні намагалися «винайти велосипед» і лише створили проблеми при нормативному врегулюванні цього питання. В підсумку до цієї статті найбільше зауважень і вона підлягає найбільшому редагуванню. В діючому Законі абсолютно нормально виписано норми щодо відмови у відкритті виконавчого провадження. Достатньо було перенести їх із діючого Закону до закону в новій редакції, зробивши при цьому їм легкий косметичний ремонт та відредагувавши під приватного виконавця, як це фактично зроблено із більшістю норм діючого Закону. Як на мене, навіть термінологія у діючому Законі «відмова у відкритті виконавчого провадження» звучить набагато краще, ніж фактично ця ж термінологія, яка в законі у новій редакції викладена як «повернення виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу».    

Далі буде

Если Вы где-либо заметили ошибку, выделите ее и нажмитеCtrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции
Комментариев (0) Оставьте Ваш комментарий
Поля, отмеченные * - обязательные для заполнения.
Осталось 500 символов
Введите число, изображенное
на картинке: *
 
Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге?

Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге Украины?

  1. Возможность максимально ярко представить уникальность своей компании или себя;
  2. Собственную веб-страницу без дополнительных затрат на хостинг;
  3. Шанс заявить о себе или расширить свое присутствие в Интернет-пространстве;
  4. Возможность лаконично, четко и без лишних слов спозиционировать свои услуги;
  5. Инновационный инструмент коммуникации с Вашими потенциальными клиентами.
КАЛЕНДАРЬ ЮРИСТА
Опрос