last magazine imagelast magazine image
Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
 
Главная Список экспертов Новеллы исполнительного производства (часть четвертая)

Новеллы исполнительного производства (часть четвертая)

Частина І

Частина ІІ

Частина ІІІ

Частина ІV

Стаття 5 закону № 2507а примусове виконання рішень покладає, окрім органів ДВС, на приватних виконавців та встановлює категорію рішень, виконання яких не може здійснюватися приватними виконавцями. На мою думку, в ч.1 цієї статті правильніше було б зазначити, що примусове виконання рішень покладається не на органи ДВС, а на державних виконавців.

Згідно ч. 2 ст. 5 приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень пов’язаних із дитиною (відібрання, передання дитини,  встановлення побачення з нею тощо); рішень за якими боржниками є держава, державні органи, органи місцевого самоврядування, комунальні підприємства тощо або стягувачем є держава, державні органи; рішень про виселення та вселення фізичних осіб; рішень, за якими боржниками є неповнолітні або недієздатні особи; рішеннь про конфіскацію майна та ряд інших.

Також ч. 3 даної статті визначає обставини, при яких державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, які по суті, за виключенням  абз. 5 цієї частини, є підставами для самовідводу або відводу виконавця, що вирішується в порядку, передбаченому ст. 23 закону.

Окремо зупинюсь на абз. 5 ч. 3 ст. 5 закону, згідно якого приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо «сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже знаходяться на виконанні у приватного виконавця, перевищує розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця», тобто, приватний виконавець не має право виконувати рішення, якщо загальна сума стягнення за всіма виконавчими документами перевищує розмір страхової суми.

Аналогічне положення міститься також в ч. 4 ст. 28 закону № 2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - закон № 2506а), яка додатково вказує, що «У такому випадку приватний виконавець зобов'язаний укласти договір страхування на належну страхову суму». Ч. 3 ст. 28 закону № 2506а встановлює розмір страхової суми і визначає, що «мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності становить 1000 мінімальних розмірів заробітної плати, але не менше 10 відсотків від загальної суми стягнення за виконавчими документами, які перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року».

Зробимо математичні розрахунки: мінімальний розмір заробітної плати з 01.09.2015 становить 1 378 грн., множимо його на 1000 та отримуємо мінімальний розмір страхової суми за договором страхування, який становить 1 378 000 грн.

Згідно абз. 5 ч. 3 ст. 5 закону № 2507а та ч. 4 ст. 28 закону № 2506а якщо на виконання надходить виконавчий документ за яким сума стягнення, з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже знаходяться на виконанні у приватного виконавця, перевищує розмір страхової суми, наприклад мінімальної – 1 378 000 грн., то виконавець має укласти новий договір страхування на належну страхову суму, яка має бути не менше, ніж загальна сума стягнення за виконавчими документами і, одночасно, не менше 1 378 000 грн. (1000 мінімальних розмірів заробітної плати). Тобто, якщо на виконанні знаходиться виконавчих документів на загальну суму 2 млн. грн., то виконавець має укласти договір страхування із розміром страхової суми не менше 2 млн. грн.

Змоделюємо ситуацію, яка може виникнути згідно наведених норм закону: у приватного виконавця на виконанні перебуває виконавчих документів на загальну суму 1 780 000 грн., що відповідає мінімальному розміру страхової суми за договором страхування, відповідно страховий внесок вже сплачено. До виконавця надходить новий виконавчий документ, за яким сума стягнення, наприклад, становить  220 000 грн. У приватного виконавця виникає дилема: або повернути виконавчий документ без прийняття до виконання стягувачу, як такий, що не підлягає виконанню приватним виконавцем (абз. 5. ч. 4 ст. 4), або, оскільки тепер загальна сума стягнення може становити вже 2 млн. грн., що більше розміру страхового внеску, не пізніше наступного дня (у встановлений законом строк для відкриття виконавчого провадження) укласти новий договір страхування та сплатити страховий внесок, після чого відкрити виконавче провадження. Враховуючи «дохідність» виконавчого документа виконавець уклав новий договір страхування, сплатив страховий внесок та відкрив виконавче провадження. Через декілька днів надходить ще один «дохідний» виконавчий документ, загальна сума стягнення знову збільшується та перевищує розмір страхової суми, у зв’язку із чим необхідно укладати новий договір страхування і сплачувати страховий внесок. Після цього знову періодично надходять «дохідні» виконавчі документи, і для їх прийняття кожного разу необхідно укладати нові договори страхування і сплачувати страхові внески. Дещо абсурдна картина вимальовується з можливих реальних буднів приватного виконавця…

На мою думку, щоб уникнути таких систематичних «походів» до страхових компаній та зайвих фінансових витрат на сплату страхових внесків, доцільно розглянути питання щодо створення спеціального фонду страхування при Асоціації приватних виконавців України, в який приватний виконавець перед початком своєї діяльності буде сплачувати мінімальний розмір страхової суми, а в подальшому щоквартально сплачувати до нього страхові внески в залежності від отриманого доходу. При цьому, наявність такого фонду забезпечить можливість відшкодовувати збитки, завдані приватним виконавцем, які будуть значно перевищувати розмір страхової суми, яка пропонується цим законом. До речі, такий фонд існує при Асоціації приватних виконавців Угорщини, а сама Асоціація несе колективну відповідальність за збитки, завдані її членом – приватним виконавцем. Перебуваючи в Україні угорські приватні виконавці розповідали історію, що коли один угорський приватний виконавець привласнив значну суму стягнутих коштів, усі приватні виконавці Угорщини вносили власні кошти для покриття цих збитків і лише для того, щоб в суспільстві не був втрачений імідж та довіра до системи приватного виконання рішень.   

Слід також зазначити, що запропонована абз. 5 ч. 3 ст. 5 закону № 2507а норма надає приватному виконавцю можливість вибору: «дохідні» виконавчі документи приймати на виконання, а «не дохідні» на цілком законних підставах «відфутболювати», що по суті є не правильно і може порушувати права  стягувача, який вирішив звернутися саме до приватного виконавця. 

Окремо слід вказати, що дещо не зрозуміло виписана норма ч. 3 ст. 28 закону № 2506а, яка встановлює розмір страхової суми та робить прив’язку до загальної суми стягнення за виконавчими документами, які перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року. По-перше: зважаючи на норми абз. 5 ч. 3 ст. 5 закону № 2507а та ч. 4 ст. 28 закону № 2506а розмір страхової суми визначається не у відсотках від загальної суми стягнення за виконавчими документами, а має бути не меншою ніж загальна сума стягнення за всіма виконавчими документами, які знаходяться на виконанні у приватного виконавця, та не менше 1000 мінімальних розмірів заробітної плати. По-друге: що означає «протягом року» і як вираховувати цей строк, це календарний термін, який закінчується 31 грудня, чи строк, який прив’язаний до дати укладення договору страхування і закінчується в останній день його дії, або якійсь інший строк… По-третє: як вираховувати загальну суму стягнення за виконавчими документами, які перебувають на виконанні «протягом року», тобто це загальна сума стягнення за виконавчими документами, які залишаються не виконаними в провадженні виконавця на кінець відповідного періоду, чи загальна сума за всіма виконавчими документами, які перебували на виконанні, в тому числі які провадженням закінчені, повернуті стягувачу чи до суду, та перебувають в залишку на кінець відповідного періоду.

Додатково у мене виникає питання: хто і в який спосіб має можливість чи, навіть, зобов’язаний контролювати розмір загальної суми за всіма виконавчими документами, які перебувають на виконанні у приватного виконавця, з метою дотримання ним вимог закону в тих випадках, коли необхідно збільшувати розмір страхової суми, та чи взагалі це можливо проконтролювати… В законах № 2507а та № 2506а я на це відповіді не знайшов. Однак, саме від відповіді на це питання залежить взагалі доцільність існування норм, передбачених абз. 5 ч. 3 ст. 5 закону № 2507а та ч. 4 ст. 28 закону № 2506а.

Если Вы где-либо заметили ошибку, выделите ее и нажмитеCtrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции
Комментариев (0) Оставьте Ваш комментарий
Поля, отмеченные * - обязательные для заполнения.
Осталось 500 символов
Введите число, изображенное
на картинке: *
 
Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге?

Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге Украины?

  1. Возможность максимально ярко представить уникальность своей компании или себя;
  2. Собственную веб-страницу без дополнительных затрат на хостинг;
  3. Шанс заявить о себе или расширить свое присутствие в Интернет-пространстве;
  4. Возможность лаконично, четко и без лишних слов спозиционировать свои услуги;
  5. Инновационный инструмент коммуникации с Вашими потенциальными клиентами.
КАЛЕНДАРЬ ЮРИСТА
Опрос