last magazine imagelast magazine image
Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
 
Главная Список экспертов Новеллы исполнительного производства (часть пятая)

Новеллы исполнительного производства (часть пятая)

Частина І

Частина ІІ

Частина ІІІ

Частина ІV

Стаття 6 закону «Виконання рішень іншими органами та установами» фактично дублює аналогічну статтю 3 діючого Закону, зокрема, покладаючи виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 6 закону). На мою думку, дану статтю доцільно доповнити нормою, якою встановити, що виконавчі листи з виконання рішень, зазначених у цій статті, надсилаються на виконання до відповідних органів та установ, на які покладається їх виконання.

Окремо зупинюсь на ст. 7 закону «Добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів». Дана стаття передбачає, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів стягувач може самостійно надіслати безпосередньо юридичним чи фізичним особам, по місцю отримання доходів боржником, та врегульовує окремі питання, пов’язані з цим, зокрема, зобов’язує цих осіб здійснювати відрахування із доходів боржника. На мій погляд, назва статті не відповідає її змісту, оскільки її норми взагалі не регулюють добровільне виконання рішення.

Проблема при такому нормативному врегулюванні даного питання для стягувача полягає в тому, що норми цієї статті будуть діяти виключно у разі, коли юридична чи фізична особа, яка прийняла до виконання виконавчий документ про стягнення періодичних платежів, виявиться добросовісною і буде належним чином нараховувати, стягувати та перераховувати відповідні періодичні платежі стягувачу. Якщо ж така юридична чи фізична особа виявиться недобросовісною, у стягувача відсутні визначені законом важелі, завдяки яким він зможе оперативно вплинути на усунення порушення його прав, адже в даній ситуації вказані особи фактично не несуть жодної відповідальності за свої дії. Не зможе належним чином відреагувати і виконавець – він не відкривав провадження і за законом, в таких ситуаціях, він не вправі здійснювати контроль за належністю стягнення періодичних платежів. У зв’язку з цим, стягувачу вигідніше одразу забезпечити стягнення періодичних платежів через виконавця, який відкриє виконавче провадження і в подальшому наділений відповідними повноваженнями на здійснення контролю за процесом самого стягнення. Якщо ж говорити саме про «добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів», то мова має йти про право боржника добровільно виконати таке рішення шляхом надання в бухгалтерію, по місцю отримання ним доходів, заяви про здійснення відповідних відрахувань з його доходів та перерахування платежів стягувачу. В такому випадку рішення може виконуватися без пред’явлення стягувачем виконавчого документа на примусове виконання. 

Якщо згідно діючого Закону при виконанні рішень Мінюст забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, то закон № 2507а передбачає функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження (ст. 8), деякі функції якої відмінні від вищевказаного реєстру. Зокрема, якщо згідно ст. 4 діючого Закону Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень забезпечує ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотримання державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, то здійснення цих функцій Автоматизованою системою виконавчого провадження вже не передбачено (ч. 2 ст. 8 закону). Разом з тим, саме функція ведення обліку виконавчих проваджень дозволить відстежувати вже відкритті провадження відносно одного боржника, які одночасно можуть перебувати на виконанні як в різних органах ДВС, так і у різних приватних виконавців, та у зв’язку із цим вирішувати питання щодо об’єднання таких проваджень у зведене. Саме об’єднання у зведене виконавче провадження інших виконавчих проваджень відносно одного і того ж боржника, які перебувають на виконанні в різних державних виконавців, дозволить належним чином забезпечити інтереси усіх стягувачів за цими провадженнями з дотриманням принципу справедливості. До речі, саме облік виконавчих проваджень впливає на можливість вирішення питання, яке я досліджує нижче.

На мою думку, найголовнішою невирішеною проблемою закону № 2507а є взагалі не врегулювання «конфлікту інтересів», між державним та приватним виконавцями (або між приватними виконавцями) щодо виконання рішення відносно одного і того ж боржника. На практиці, безспірно, будуть виникати ситуації, коли виконавчі документи відносно одного і того ж боржника будуть одночасно перебувати на виконанні і у державного виконавця, і у приватного, або одночасно у кількох приватних виконавців. Закон абсолютно не надає відповіді як діяти у цих ситуаціях… На практиці виникнуть випадки, коли на майно боржника або на його кошти на рахунках в банках одночасно накладуть арешт декілька виконавців, як далі діяти виконавцям у цій ситуації ? Що робити, коли виконавець відкрив провадження, хоче накласти арешт на майно боржника, а такий арешт ще раніше накладено іншим виконавцем при виконанні іншого провадження про стягнення з цього ж боржника? А уявіть, що може бути, коли до одного боржника одночасно прийдуть декілька приватних виконавців для опису його майна… Як діяти, коли виконавець приходить до боржника щоб виконати рішення, яким, наприклад, боржника зобов’язано передати печатку, статутні документи тощо, а на порозі боржника його вже чекає інший виконавець, який прийшов виконувати рішення, яким цього ж боржника зобов’язано не передавати іншим особам цю печатку та статутні документи… Такі ситуації неминуче будуть виникати на практиці виконання, однак як їх вирішувати закон мовчить. А якщо закон мовчить, то діє право сильнішого …? На жаль, пишучи цю статтю, ловлю себе на думці, що отак з ходу і я, поки що, не бачу дієвих варіантів вирішення цієї проблеми. Однак, чітко розумію, що не врегулювання законом можливого «конфлікту виконання» між різними виконавцями може суттєво зашкодити не лише самому процесу виконання, а й призвести до реальних конфліктів.    

Одним з найбільш позитивних елементів закону, на мою думку, є положення щодо формування Єдиного реєстру боржників, про необхідність запровадження якого фахівці з виконавчого провадження говорять майже не з часу створення ДВС. Статтею 8 законопроекту передбачено, що формування Єдиного реєстру боржників забезпечується Автоматизованою системою виконавчого провадження. Стаття 9 законопроекту визначає, що Єдиний реєстр боржників, це систематизована база даних про боржників, відомості якого є відкритими. Відомості про боржника вносяться до цього Реєстру одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Згідно ч. 3 ст. 9 закону до Реєстру не вносяться відомості щодо: боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування; боржників, які не мають заборгованості щодо стягнення періодичних платежів за період більше трьох місяців; боржників за рішеннями немайнового характеру.

Перелік відомостей щодо боржника, які вносяться до Єдиного реєстру боржників, визначені частиною 4 ст. 9 закону. На мою думку, доцільно розглянути питання щодо доповнення переліку відомостей щодо боржників інформацією про дату народження боржника – фізичної особи та кодом ЄДРПОУ боржника – юридичної особи, тобто відомостями, які згідно ст. 4 закону мають бути обов’язково зазначені у виконавчому документі та надають можливість більш точніше ідентифікувати боржника.

Інформація про боржника виключається з Реєстру одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження або в день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів.

Додатково зазначаю наступне. Ст. 18 закону «Обов’язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців» містить норму (абз. 1 ч. 6), якою встановлено:

«6. Банки чи інші фінансові установи, нотаріуси, органи, що здійснюють реєстрацію майна, державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстрацію обтяжень рухомого майна, до яких з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна, дій, пов’язаних з реєстрацією майна або списанням коштів з рахунків, звернувся боржник, відомості про якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, зобов’язані в день звернення боржника повідомити про це виконавця, зазначеного в Єдиному реєстрі боржників».

В цілому цю норму також розцінюю як позитив цього закону, однак, слід заначити про деякі «але». Дана норма буте мати позитив лише в тому випадку, якщо вона буде реально виконуватися на практиці. Проблема в тому, що наявність цієї норми лише в законі «Про виконавче провадження» не забезпечить її належне та реальне виконання відповідними суб’єктами, на яких покладається обов’язок повідомляти виконавця про факт звернення боржника. В силу зрозумілих причин і виконавець в установленому законом порядку не зможе зобов’язати всіх цих осіб виконувати вимоги зазначеної норми закону. А тому для забезпечення її реальної дії необхідно внести відповідні зміни до законів, що регулюють діяльність нотаріусів, банків, реєстраторів тощо, якими передбачити, що при зверненні чергового клієнта ці органи зобов’язані перевірити його чи не внесений він до Єдиного реєстру боржників (чи піде на це законодавець?). На жаль, Прикінцеві положення закону № 2507а таких внесень змін до інших законів не передбачають. Цей недолік, доки є час, необхідно виправити. В іншому випадку позитив даної норми залишиться «лише на папері», а сама норма буде «мертвою».

Крім того, положення абз. 1 ч. 6 ст. 18 закону аж ніяк не регулює обов’язки та права виконавців, а тому логічно її викласти в ст. 9 закону, яка й регулює питання Єдиного реєстру боржників.           

Если Вы где-либо заметили ошибку, выделите ее и нажмитеCtrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции
Комментариев (4) Оставьте Ваш комментарий
Поля, отмеченные * - обязательные для заполнения.
Осталось 500 символов
Введите число, изображенное
на картинке: *
 
"Антарес" ® 30.10.15 | 18:09
Инкогнито! А пусть это Вас не беспокоит!
Инкогнито 30.10.15 | 17:14
А зачем Антарес во всех публикациях и комментариях ставит вот это (R)? Драгоценнейшее и мега-известное название уведут?
006 30.10.15 | 15:05
Автор конечно молодец, но во втором чтении может много чего поменяться, и все думы будут напрасны...
"Антарес" ® 30.10.15 | 13:56
Как лишь для проекта закона, схему публикации в 5и частях явно перегнули ... ну автору за идею +5 ), текст не читал, извините. Буду ждать второго чтения и в целом)
Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге?

Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге Украины?

  1. Возможность максимально ярко представить уникальность своей компании или себя;
  2. Собственную веб-страницу без дополнительных затрат на хостинг;
  3. Шанс заявить о себе или расширить свое присутствие в Интернет-пространстве;
  4. Возможность лаконично, четко и без лишних слов спозиционировать свои услуги;
  5. Инновационный инструмент коммуникации с Вашими потенциальными клиентами.
КАЛЕНДАРЬ ЮРИСТА
Опрос