last magazine imagelast magazine image
Внимание! Вы используете устаревшую версию браузера.
Для корректного отображения сайта настоятельно рекомендуем Вам установить более современную версию одного из браузеров, представленных справа. Это бесплатно и займет всего несколько минут.
 
Главная Список экспертов Топ-5 висновків Касаційного адміністративного суду, корисних для бізнесу

Топ-5 висновків Касаційного адміністративного суду, корисних для бізнесу

Касаційний адміністративний суд України розглянув понад 7 000 податкових спорів, а це майже 30% від всіх податкових справ, що залишилися у спадок Верховному суду від Вищого адміністративного суду.

На сьогодні у податкових спорах формується нова судова практика. Тому не дивно, що до діяльності Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прикута неабияка увага. А у світлі того, що статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено правило, за яким висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень і повинні враховуватись судами попередніх інстанцій, кожне рішення підлягає особливому аналізу.

Розглянемо ті висновки суду, котрі вочевидь «полегшать життя» бізнесу і, на нашу думку, позитивно вплинуть на інвестиційний клімат України в цілому.

Відкрите кримінальне провадження як доказ нереальності господарських правовідносин

Все частіше при проведенні податкових перевірок контролюючі органи посилаються на наявність відкритого кримінально провадження за статтями 205 та/або 212 КК України щодо контрагентів суб‘єкта, який перевіряється, та роблять висновок, що такий факт свідчить про нереальність господарських операцій.

Касаційний адміністративний суд, в постанові по справі № 822/2198/17 від 12.06.2018 р. звернув увагу на те, що наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів Товариства не є підставою для визнання операцій нереальними. А якщо вже контролюючий орган посилається на відкрите кримінальне провадження як доказ, то повинен надати підтвердження причетності Товариства до злочинів, щодо яких здійснюються кримінальні провадження.

Крім того, в постанові від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17 Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), попри те, що контрагенти можливо і мають наміри  порушити податкове законодавство.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду досить критично ставиться до посилань контролюючого органу на наявність відкритих кримінальних проваджень щодо діяльності контрагентів як доказу нереальності господарських правовідносин.

Реальність господарських правовідносин

В постанові від 15.05.2018 р. по справі № 810/4391/16 Верховний Суд досить комплексно підійшов до питання підтвердження реальності господарських правовідносин. Відтак, суд зауважив, що «…підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у межах своєї господарської діяльності».

Крім того, на думку суду, підтвердженням реальності господарської операції є зміна в структурі активів та зобов'язань платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, а також належним чином складені первинні документи, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст операцій та оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На нашу думку, суд таким чином намагається уніфікувати підходи платників податків до підтвердження реальності господарських правовідносин у податкових спорах.

Датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» чітко визначає, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки протягом встановленого строку, а у випадку пропущення такого строку нараховується пеня у розмірі 0,3 % від несвоєчасно зарахованої суми.

На практиці  контролюючий орган вважає, що перебіг строку закінчується з моменту зарахування коштів на поточний рахунок платника податків, а платники податків намагаються доводити, що перебіг такого строку закінчується з моменту зарахування грошових коштів на розподільчий рахунок у банку.

У своїй постанові Касаційний адміністративний суд від 16.05.2018 р. у справі № 813/1935/17 притримався позиції платників податків і зазначив, що оскільки Постановою НБУ № 410 встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону у розмірі 50%, а також передбачено, що Банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті на окремий аналітичний (розподільчий) рахунок суб’єкта господарювання, то датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі й з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Відсутність деяких первинних документів та відсутність матеріально-технічної бази у контрагента

Досить часто контролюючий орган ставить під сумнів реальність господарських операцій у випадках, коли первинні документи, надані платником податків, містять помилки або деякі документи, передбачені договорами, відсутні у платника податків.

Касаційний адміністративний суд висловився з цього приводу в постанові по справі № 804/7470/16 від 21.02.2018 р. За фабулою справи, контролюючий орган зробив висновок про нереальність господарських правовідносин, оскільки, на його думку, відповідні первинні документи платника податків були складені без наміру створення правових наслідків. Зокрема, зміст актів виконаних робіт (наданих послуг) не дає змогу встановити детальний опис проведених робіт та місце їх проведення. Крім того, контролюючий орган вказує на інформацію бази даних податкового органу, відповідно до якої контрагенти позивача не мають у штаті працівників та основних засобів.

З цього приводу суд зазначив таке: «…сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.»

Суд також додав, що «посилання контролюючого органу на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.»

Варто зазначити, що Касаційний адміністративний суд є послідовним в своїх висновках і схожу правову позицію висловив і у постанові від 15.05.2018 р. по справі №810/4391/16.

Зміст Акту перевірки

І нарешті, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.04.2018 р. по справі №804/1963/17 звернув свою увагу на зміст та наповнення акту перевірки як першочергового і основного доказу контролюючого органу у податкових спорах.

Зокрема, суд зазначив, що «акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень не утримує в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання Товариством, оприбуткування ним товару (продукції), списання її у виробництво, використання у господарській діяльності. Натомість акт перевірки наповнений правовими нормами, які на думку Суду потребують застосування, а не наведення їх тексту».

Таким чином, Верховний Суд намагається «зламати» роками усталену практику контролюючого органу, коли останній в актах перевірки присвячує начебто виявленому порушенню аж одну сторінку, або й менше, а решту акту, яка часто сягає за обсягом сотень сторінок – викладу реєстраційних та інших даних платника податку та цитуванню норм чинного законодавства України. Ми вважаємо, що подібні рішення суду повинні призвести до зменшення податкових перевірок, які проводяться без будь-якого з’ясування деталей господарських операцій платника податків.

Наостанок хотілося б підкреслити, що аналіз останніх правових висновків Касаційного адміністративного суду свідчить про те, що суд все частіше при вирішенні справ виходить з принципу презумпції добросовісності платників податків, а це означає, що 99% успіху в податкових спорах залежить від належним чином оформлених первинних господарських документів та професійно сформованої правової позиції позивача.

Если Вы где-либо заметили ошибку, выделите ее и нажмитеCtrl+Enter, чтобы сообщить о ней редакции
Комментариев (0) Оставьте Ваш комментарий
Поля, отмеченные * - обязательные для заполнения.
Осталось 500 символов
Введите число, изображенное
на картинке: *
 
Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге?

Что дает регистрация в Национальном юридическом каталоге Украины?

  1. Возможность максимально ярко представить уникальность своей компании или себя;
  2. Собственную веб-страницу без дополнительных затрат на хостинг;
  3. Шанс заявить о себе или расширить свое присутствие в Интернет-пространстве;
  4. Возможность лаконично, четко и без лишних слов спозиционировать свои услуги;
  5. Инновационный инструмент коммуникации с Вашими потенциальными клиентами.
КАЛЕНДАРЬ ЮРИСТА
Опрос